Життя хлопця / Роберт Маккеммон

1964 рік. Ідилічне містечко Зефір у штаті Алабама. Люди працюють на папірні та молочарні, священники виголошують палкі проповіді, десь у космосі летять перші супутники та кораблі, стосунки чорних і білих ще неоднозначні. І є в житті речі, що вражають уяву дванадцятирічного Корі Макенсона, який мріє стати письменником. Як і кожен хлопчина, він проживає шкільні клопоти, радість канікул та пригоди в гурті друзів. І не має сумніву, що духи можуть навідуватися до живих, що в лісі за містом переховуються небезпечні злочинці, а в річці живе прадавня гігантська істота. Корі спостерігає за цими явищами з таким захватом, на який ми здатні лише в дитинстві. А випадково побачені злочини та невипадкові пошуки правди ведуть героїв світом, де стикаються щира наївність і справжнє зло. Поміж ними — речі моторошні і прекрасні, чарівні і шалені, фантастичні й реальні. Корі занурюється у глибини загадок Зефіра і згодом виявляє: хоча дитячі радощі розвіюються і лишаються позаду, але й дорослішання — це теж химерно-прекрасна подорож.

Про книгу
Роберт Маккеммон, відомий своїми роботами у жанрі горору, створив у книзі «Життя хлопця» щось зовсім інше: щемкий, пронизливо чесний твір про дитинство, втрату наївності та шлях до дорослішання. Написаний ще на початку 90-х, роман не втратив актуальності й сьогодні, а, навпаки, набув нового звучання для читача, який готовий згадати себе у 12 років і ще раз подивитися на світ очима дитини.

Все починається з тіла, яке зникає у воді. Після цього – ніби нічого не відбувається, але життя змінюється. Корі живе у маленькому місті Зефір, де кожен знайомий з кожним, а буденність приховує дивне, складне й небезпечне. Є друзі, є батьки, є шкільні вороги. Є велосипед і літні дні, коли, здається, усе можливо. Але є й те, що змушує вдивлятися в темряву. Стрілець на пагорбі. Чоловік без обличчя. Старі історії, які не зникли разом із часом. Тут немає героїв у блискучих обладунках – тільки діти, які намагаються зрозуміти світ, поки він ще не став остаточно чужим.

Цей твір – не про ностальгію, а про пам’ять. Про світ, де краса й жорстокість існують поруч. Про расизм, втрату, внутрішні рани, які не гояться з віком. І водночас – про силу, що з’являється тоді, коли вже нічого не лишається.